Я дякую Тобі, Господь, що маю очі
І бачу небо голубе, і сяйво зоряне зоряне у ночі
І в чистому струмочку відображення себе.
За сонечка ясний промінчик,
Що сяє перлами у крапельках роси,
За свіжий аромат зеленої сосни,
За яблуні квітуючий промінчик.
За тихий подих вітерця,
Яким ворушить вітки деревця
Й за квіточки в саду барвисті
За калину й червоне намисто.
**************
Я дякую, що маю хліб в достатку
Й ВОДИ У СПЕКУ ТИ ДАЄШ НАПИТИСЬ
І можу я теплом твоїм зігрітись
Коли в молитві я звертаюсь, Татку.
Я дякую, що ти назвав своїм дитям,
Коли прийшла до тебе з каяттям,
За слово ласкаве, яке промовив у тиші
Що ти не дав загинути душі.
(Пучкова Ольга)
***************
Краю мій – моя Вкраїно рідна,
Що маєш мову солов’їну
Сади квітучі й пісню мелодійну,
Поваги й гідності ти гідна.
Та чомусь вірність нині зневажають
І відданість затоптують у грязь,
Хто має гроші-той і князь.
Приймуть закон-самі ж його переступають.
Де нехтують закон,
Там починається свавілля і жорстокість
На п’єдестал возносять ницість і убогість
Неправді і лукавству ставлять трон.
Не має для людей ні захисту, ні правди,
Чи буде так лишатись завжди,
Щоб беззаконня процвітало
І за собою крові слід лишало.
А в матерів заломувались руки
І ріки сліз текли з засмучених очей,
І скільки буде ще таких днів і ночей,
Щоб над дітьми чигали вбивці-круки.
****************
І викрадали серед біла дня
Й провозили через усі кордони
І всі вмивають руки, мов - не моя рідня
У нас в країні є свої закони.
Якби насправді діяли закони
Й виконувалися вони в верхах
То не було б для миру перепони
Й війні настав би крах.
І опустіли б тюрми і підвали
І вийшли б всі полонені на волю
І з радості усі б співали,
Що на кінець ми маєм кращу долю.
Що на кінець спокійно можем спати
Не буде сивіти від горя мати
І діточки обнімуть свого тата,
Коли ж діждемся ми такого свята.
Просім у Бога милості і допомоги
Поправимо всі свої дороги
І станьмо всі в молитві на коліна,
Щоб піднялась з руїн наша країна.
(Пучкова Ольга)
***************
Присвячено
бабусі Степині
Сьогодні радість в моїй хаті:
Зустрічаю я рідню,
Приїжджає найдорожча – моя мати,
Я давно її вже жду.
«Добрий день!»- скаже на порозі,
Зразу ж сумку починає розбирати.
Обступили її правнуки маленькі,
І стримать сльози я не в змозі.
І всім роздасть вона дарунки
І від себе, і від діда.
Всім хватає: дітям, внукам, правнукам,
Всіх вона обділить.
Ще й напутнє слово скаже,
Побажає щиро,
Щоб були усі слухняні,
Проживали в мирі.
«Яблучка із липня»
Присвячено моєму чоловікові
Саджанці садив цей чоловік,
Навчений із малку.
Він молився і просив
Зігріту земельку:
- Прийми, будь ласка, пагінець,
Укріпи коріння,
Бо вітер дує навпростець,
Сонце палить своїм промінням.
Кожен ранок оглядав
Бруньочки маленькі.
Це буде листя, це буде цвіт,
Білий і рожевенький.
Ось листочок вже один
Нарешті з`явився,
Радіє чоловік:
Корінець прижився.
Вже і яблуня-красуня
Одяглася нарядно.
Диво дивнеє в цю пору,
На душі відрядно.
Зеленкуваті ще плоди,
Дочекатись спілих треба.
Обвішані гілки
Тянуться до неба.
Перше яблучко в руці
До уст я підношу.
Здоров`я садівнику
У небес попрошу.
За вікном вже хурделиця,
Зима снігом сипле,
А у мене на столі
Яблучка із липня.
(Олена Горпинич)
***************
Перевірка
На посту ДАЇ робота
Іде дуже жваво.
Тут сержант автомобілям
Козиряє браво.
Зупинив він водія
- Хукни в трубку, - каже.
- От ми зараз і побачим,
Що вона покаже.
Водій хлопець був кмітливий:
Поклав гроші в папку.
І на цій він перевірці
Враз поставив крапку.
А сержант аж посміхнувся,
Й каблуком пристукнув:
Бо ти добре хукнув.
(Тушич Володимир)
*************
Біс в ребро
Я зустрів нарешті ту, яку шукав,
Про таку я мріяв і, бува, не спав.
Гарна й загадкова, не іде, а «пише».
Вітерець кофтиночку на грудях колише.
Де ж ти моя молодість, мій весняний день?!
Що? Помріяв трохи?..
Йди вже до бабусі тихо старий пень…
(Тушич Володимир)
|