19 березня в міській публічно-шкільній бібліотеці смт. Томашгород відбулося перше засідання літературної світлиці «Що є життя - поезія чи проза». На ньому обговорювалася ідея створення світлиці, її учасники, зміст засідань та інші організаційні питання. Було вибрано назву, керівників та вирішено запросити взяти участь в засіданнях усіх жителів, які пишуть вірші чи прозові твори.
Кожне засідання планується присвячуватись письменникам-ювілярам України, тобто на кожному засіданні присутніх будуть знайомити з життєвим та творчим шляхом письменника-іменинника того місяця, в якому відбуватиметься зустріч.
Перше засідання було присвячене видатній українській поетесі - шістдесятниці Ліні Костенко, бо саме в цей день їй виповнилося 85 років.
Завідуюча бібліотекою, Грудень Ярослава Антонівна, познайомила з життєвим та творчим шляхом поетеси.
- Українська поетеса Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в Ржищеві Київської області. Свою першу поетичну збірку "Проміння землі" Костенко видала у 1957 році. З 1961 до 1977 року її твори не друкувались через активну участь Костенко у русі шістдесятників, однак її поезія поширювалась "самвидавом". Серед найвідоміших творів Костенко – поеми "Берестечко", "Маруся Чурай", збiрки поезії "Вiтрила", "Сад нетанучих скульптур", а також перший прозовий роман "Записки сумашедшого", який вона написала у 2010 році.
Саме засідання проходило в дружному колі приємного спілкування. Місцеві поети Олена Василівна Горпиніч та Валентина Михайлівна Шнайдер зачитували свої нові вірші, ділились планами на майбутнє. Бібліотекар шкільного відділу Ірина Лавренюк розповіла про те, як вона познайомилася з чудовими віршами Валентини Михайлівни і як вмовила показати свої вірші. Тепер Валентина Михайлівна разом з Іриною Олексіївною готують підбірку віршів для друкування книжки.
Вірші Валентини Михайлівни дуже милозвучні і змістовні. Сама поетеса говорить: «Я що бачу, про те я й пишу…». У поезіях Валентини Михайлівни також закладений виховний підтекст, так як вона працює вчителем світової літератури в Томашгородському НВК.
Діти – наше майбутнє
Дітей напризволяще ми не повинні залишати
Дорослі мають це запам’ятати.
На вулиці тепер їх так багато,
А в кожного з них, мабуть, є і мама, і тато.
Щасливі ті, в кого благополуччя в сім’ї.
А ці живуть у злиднях хоч малі,
Самі ідуть собі копійку заробляти,
Щоб не голодними лягати спати.
А як їм треба материнська ласка
Та мудра батьківська підказка.
Усі вони повинні вчитись в школі
Й не відчувати на собі лихої долі.
Не будьмо ми байдужими до них.
Та дбаймо про дітей таких.
Бо діти – це майбутнє наше.
Дорослі мають пам’ятати завжди.
Робіть добро
Робіть добро щоденно, люди,
Тоді вам в світі легше жити буде.
Любов до ближнього – це заповідь свята.
У Біблії написано це неспроста.
Бо так влаштоване життя людини,
Вона не знає, що її чекає щохвилини.
А кожен може опинитися в біді,
Й нелегко стане жить йому тоді.
Ви ближньому подайте руку допомоги,
Коли той потребує цього.
Бо ми не знаєм, що чекає й нас,
Нехай обходить горе вас.
Тож серце хай наповниться любов’ю.
І місця в нім не буде злому.
Душа від радості співає,
Усім нужденним хай допомагає.
Потім Олена Василівна Горпиніч розповіла, про свою нову книжку, яку присвятила своєму татові на його 80-річчя. В книжці зібрані всі газетні публікації за 20 років, які містять інформацію про її батька, у книжці є вірші про батька та чудове привітання. На обкладинці книжки фотографія квітів із татового саду. Тато Олени Василівни все життя пропрацював механізатором – комбайнером.
Протягом зустрічі читались вірші, линула некваплива розмова про важливі миттєвості життя. Всі присутні долучились до розмови, адже в кожного є такі моменти в житті, які багато що важать.
Наступне засідання домовилися провести в ширшому колі через місяць. Отож, запрошуємо долучатися всіх поетів та прозаїків селища Томашгород. Про точну дату та час зустрічі буде повідомлено на нашій веб-сторінці (http://tomashgorod.at.ua/) та на сторінках у соціальних мережах фейсбук та однокласники.
|